Сарана: звичний мешканець степу чи загроза нового часу?

Сарана: звичний мешканець степу чи загроза нового часу?

     Сарана — не новий виклик для людства. Її масові появи згадуються ще в середньовічних хроніках. У «Повісті минулих літ» описуються навали, які знищували посіви на величезних територіях. У ХІХ-XX століттях її чисельність періодично зростала, а в 2004 році в кількох південних регіонах України зафіксовано значні спалахи активності. Сьогодні ми знову бачимо ознаки повернення масштабного явища.

     Шкідливість сарани полягає не лише в кількості: вона швидко переміщується, харчується інтенсивно, може знищувати до 100% рослинного покриву — від пшениці до травостою, залишаючи після себе ерозійно вразливий ландшафт.

     Найчастіше сарану плутають із кониками — обидві групи належать до ряду прямокрилих (Orthoptera), проте відрізняються як зовні, так і за поведінкою.

     Найпростіший спосіб розрізнити — довжина вусиків:

     Коники мають довгі вусики, часто довші за тіло.

     Сарана — коротковуса.

     Є й інші відмінності:

     Органи слуху в саранових розташовані на черевці (тимпанальні органи), тоді як у коників — на передніх гомілках.

     Звуки комахи створюють по-різному: сарана – стегнами по надкрилах, коники – тертям крил.

     І головне — фазова мінливість. Деякі види сарани здатні змінювати свою морфологію й поведінку в залежності від щільності популяції. У «поодинокій фазі» — це відносно спокійні, нерухомі особини. У «стадній» — активні, мігруючі, з помітно зміненою будовою тіла.

     На території України поширені близько двадцяти видів саранових, серед яких загрозу становлять передусім:

     Перелітна сарана (Locusta migratoria) — має здатність формувати великі зграї та долати сотні кілометрів.

     Італійський прус (Calliptamus italicus) — менш мобільний, але здатний до значного локального розмноження.

     Марокканська сарана (Dociostaurus maroccanus) — трапляється в Причорномор’ї.

     Зараз сприятливі умови склалися, зокрема, на осушених ділянках Каховського водосховища. Тут — поєднання вологи, рослинності й відкритого ґрунту. Усе це сприяє переходу сарани в стадну фазу.

     Зграї вже фіксують у Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській, Вінницькій та інших областях. Активна фаза може тривати до осені.

     Що робить сарану здатною до таких масових міграцій? Це не просто випадковий збіг обставин.

     Самки сарани під час яйцекладки виділяють спеціальний секрет, що містить летючі речовини, які приваблюють інших самок, що злітаються з усієї округи. У результаті яйця відкладаються групами, а з личинок формуються щільні куліги — «дитячі» колони, які мігрують у пошуках їжі. У їхній поведінці значну роль відіграють хімічні (феромонні), зорові та тактильні стимули, які запускають процес стадної перебудови.

     Сарана знищує злаки, бобові, дводольні культури, а в умовах голоду — навіть декоративні та деревні рослини. Втрати врожаю можуть бути катастрофічними. Але в екології не все однозначно.

     При низькій щільності популяції саранові є частиною степових екосистем, їх екскременти збагачують ґрунт, а самі вони — їжа для хижаків. Масові спалахи, навпаки, порушують баланс.

     Чому нашестя відбуваються саме зараз?

     Колишня гіпотеза про зв’язок із 11-річними циклами сонячної активності вже не витримує перевірки. Натомість сучасні дослідження вказують на такі чинники:

- потепління клімату, тривалі періоди посух, деградація біотопів через інтенсивний випас та антропогенний вплив,

- занедбані угіддя, що заростають бур’янами.

     Все це створює ідеальні умови для сарани — з теплом, кормом і сухим ґрунтом для яйцекладки.

     Що можна зробити?

     Переважна більшість заходів — реактивні: обробка інсектицидами, «точкова боротьба» після виявлення зграї. Але найефективніші — превентивні стратегії.

     Моніторинг кубушок і личинок — дозволяє виявити небезпеку до перельоту.

     Глибоке розорювання полів із кладками яєць знищує покоління на ранньому етапі.

     Агротехнічні заходи: боротьба з бур’янами, зниження пасовищного навантаження, раннє збирання врожаю.

     Біологічні методи: використання ентомопатогенних грибів, гормональних регуляторів розвитку, феромонів для дезорієнтації.

     ГІС-технології та дрони — допомагають відслідковувати осередки на великих площах.

     Міжнародна співпраця — важлива при транскордонних міграціях.

     І насамкінець

     Сарана — не зло саме по собі. Це частина природних процесів, яка стає проблемою, коли зникає баланс. Вона не зникне повністю, але ми можемо навчитися контролювати її вплив, використовуючи знання, технології та екологічний підхід.

Матеріал підготував провідний фахівець відділу ФСА

Тетельбаум Артем.